Резиденція митрополитів Буковини і Далмації - спадщина ЮНЕСКО
Наймонументальніша споруда міста, окраса і гордість Чернівців – славнозвісний архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації. Він був і залишається осередком духовності і просвіти Чернівців. Краса, нині вже Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, підкорює з першого погляду. Це - справжнє архітектурне диво, якого ви не побачите більше ніде.
З’явився у Чернівцях цей величний ансамбль завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. З приводу будівництва нової владичої резиденції для Буковинської єпархії Гакман клопотав перед австрійською владою. Позитивну відповідь від цісаря він отримав у 1860 році. І вже 13 квітня 1864 року розпочалося будівництво. Вранці цього дня місце освятили і урочисто заклали перший камінь у фундамент. Проектував резиденцію, яка стала найімпозантнішою будівлею міста, геніальний чеський архітектор Йозеф Главка.
Будівництво резиденції велося ретельно й акуратно. До кожної цеглини були надзвичайно великі вимоги. Вона вимірювалася й перевірялася на звук, а один майстер міг класти на день не більше сотні цеглин. Впродовж 18 років Йозеф Главка творив свій шедевр. Допомагали йому в цьому майстри найвищої кваліфікації з усієї Європи. Главка спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. І хоча композиція ансамблю досить складна, однак відзначається чіткістю планування. Вражаючими є всі архітектурні елементи — високі цегляні стіни, оздоблені червоною теракотою і різьбленим каменем; стрункі вежі, торці будівель і ризаліти; круті схили дахів, що викладені кольоровою глазурованою черепицею, яка утворює чіткий і красивий малюнок буковинських народних килимів.
Ансамбль резиденції складається з трьох монументальних споруд - корпусів, розташованих у вигляді кириличної букви «П», які утворюють парадний двір-курдонер. Владичий корпус разом з боковими трактами семінарії і палацом для духовенства утворили своєрідний бароковий церемоніальний двір.
Резиденція неймовірна і своїм внутрішнім оздобленням. Кожного, хто переступає поріг вражають мальовничі стелі з багатою орнаментикою у формі куполів. Коридори вистелені мозаїкою з мармуру і прикрашені натуральним камінням. Серед приміщень головного корпусу незмінне захоплення викликає Синодальна (Мармурова) зала. Це розкішне приміщення оздоблене декоративним і наративним живописом. Масивну дубову стелю, вкриту позолотою, підтримують 12 мармурових стовпів. Навіть після руйнації в пожежі та реставрації, ця зала продовжує і донині вражати відвідувачів.
Недоторканою до сьогодні залишилася Зала засідань Священного синоду (нинішня Червона зала), яку оминула пожежа. Приміщення нагадує коштовну дерев’яну скриньку. Навколо різьблені меблі, під ногами зберігся паркет із червоного бука. А піднявши голову, побачите миловидну диво-стелю. Неодмінно привертають увагу кожного відвідувача величезні венеціанські дзеркала. За легендою, вони здатні омолодити жінку, котра в них подивиться. А кожного чоловіка – позбавити гріхів. Ці дзеркала – коштовні, адже при створенні на них були нанесені 5 шарів срібла.
Духовне окрилення сповнить відвідувачів у семінарській церкві Трьох Святителів. Над входом до храму приковує погляди розміщення мозаїки на вікнах. У сонячну днину тут можна побачити захоплююче світлове явище – як переміщається проміння, освітлюючи почергово лики святих на іконостасі. Захоплює око і оздоблення святині – прикраси капітелей вежі, темперні розписи, декоративні орнаменти. Попри закриття церкви у радянські часи, внутрішнє убранство вдалося зберегти. Тож вся краса храму дійшла до нас у незмінному вигляді.
Спокоєм наповниться душа відвідувачів у дендропарку університету, який розлігся на 5 гектарах. Алеї, які розходяться з асиметричною посадкою дерев, відкриті галявини та затишні баскети. Зупиніться біля ботанічного дива – «триногої» яблуні. У парку ростуть плакучі верби, магнолія суланжа, катальпи. Поряд з екзотичними є і місцеві види дерев. Парк донині зберіг декоративне оформлення, штучні гірки, садові лави, кам'яний грот, скульптури. У сукупності кожен елемент цього місця дарує відвідувачу цілковите умиротворення.
Майже півтора століття митрополичий комплекс вражає сучасників своєю монументальністю, оздобою і пишнотою. Без дещиці перебільшення, ця перлина Буковини – один з найвизначніших витворів європейської архітектури кінця ХІХ століття. Велич університету засвідчено і на світовому рівні – у 2011 році архітектурний ансамбль митрополичої резиденції у Чернівцях був включений до Світової спадщини ЮНЕСКО. Резиденція, немов розкішна корона, вінчає неповторний силует міста над Прутом.
