Площа Пресвятої Марії і найстаріше водне джерело міста
Площа Пресвятої Марії зі старовинним шармом та сучасними архітектурними творіннями - одна з найбільш відвідуваних серед чернівчан і гостей міста. Раніше площа мала назву «Турецька», адже тут знаходиться найдавніше водне джерело Чернівців – легендарна «турецька криниця». Спорудження на майдані цього кам’яного резервуару стало нагадуванням про панування Османської імперії на Буковині. Наприкінці 18 століття криницю капітально відремонтували. Неподалік був розташований пост жандарма, який стежив, щоб воду брали лише для пиття. З цим джерелом пов’язують романтичну легенду про кохання турецького паші до простої української дівчини. За переказами, одного разу коло криниці паша зустрів дівчину, що набирала воду, та закохався в неї до нестями. Він навіть пропонував їй стати однією з його дружин, проте горда дівчина відмовила йому. Після цього турок заборонив людям набирати з криниці воду. Наступного ж дня дівчина прийшла до джерела, подивилась на пашу і кинулась у криницю.
Після відходу османів з тутешніх земель "турецький" колодязь досить довго використовували православні християни під час святкування Водохреща. Адже неподалік від джерела упродовж кількох століть був розміщений православний храм Успіння Марії. Церква простояла на площі майже століття, опісля її перенесли на Калічанку – передмістя Чернівців. А ще з «турецької криниці» брали воду іудеї, використовуючи її для мікви - ритуального басейну, який також тут знаходився. Таким чином, на Турецькій площі були розташовані святині трьох народів.
У радянський період і криниця, і площа, і навколишні будівлі занепали. Площу було повністю реконструйовано у 2008-му - до 600-річчя Чернівців. Відновлювала колодязь турецька будівельна компанія, яка спорудила над ним красиву ажурну альтанку, виконану в східному стилі. Неподалік розмістилася кругла аркада з фонтаном. Площу прикрасили оригінальним квітковим годинником, а за рік тут з’явився залізний кований велосипед. До пагорба з квітковим годинником тепер ведуть кам'яні сходи, які освітлюють безліч ліхтарів. Ними можна піднятися на другий рівень площі, а саме на Турецький міст, який завжди надихав митців та поетів.